Манхеттен, 1626

Відкритий голландцями в 1609 Манхеттен, ними ж відбудований як форт Новий Амстердам, зараз є предметом гордості Сполучених Штатів, адже саме на цьому місці пізніше з'явився Нью-Йорк.

Початковими господарями цієї території були індіанці племені манахатта (за іншою версією – канарсі), які потішилися на гарну біжутерію, ножі, сокири та одяг, запропоновані ним губернатором Нової Голландії Петером Мінуїтом. Загальна вартість угоди, проведеної в 1626 році, склала близько 60 гульденів (до 700 сучасних американських доларів). Однак і самі індіанці не опинилися у програші, адже продали землі, на яких не мешкали.

Пізніше острів площею 58 кв. км став власністю англійців, які перейменували колонію на Новий Йорк.

Прибалтика, 1721

Історія, як Петро I Прибалтику купував, мабуть, перший і останній в історії атракціон нечуваної щедрості. Перший російський імператор не поскупився: за Прибалтику, Карелію з Інгерманландією та інші землі Швеції за Ніштадтським мирним договором 1721 було віддано 2 млн талерів (єфимків) повноважним сріблом (цвейдриттельштирами) і точно в термін. У перерахунку на сучасні гроші це майже 350 млрд. доларів.

Заради справедливості варто зазначити, що на правах переможця він міг забрати ці землі у переможеної Швеції безкоштовно, але вікторія, що так важко дісталася, змусила його дати своєрідну відсіч коаліції європейських держав, які пообіцяли шведам військову та фінансову допомогу. Також Петро повернув більшу частину Фінляндії. Справді царський подарунок.

Луїзіана, 1803

Луїзіана – територія, яка однією з перших дісталася американцям внаслідок необдуманої зовнішньої політики. Ці великі землі – від Мексиканської затоки до Великих озер і з Міссісіпі до Скелястих гір – з XVII століття освоювали французи. Вони дали їм таку назву (на честь короля Людовіка XVI).

Наполеон, який побоювався зазіхань на Луїзіану з боку Великобританії або тих же США, вирішив отримати за неї хоч якісь гроші і в 1803 запропонував Томасу Джефферсон не тільки Новий Орлеан з околицями, а весь регіон, що в 2 рази перевершував розміри тодішніх Штатів. Придбана за наслідками угоди земля – це майже 23% сучасної американської території.

Сума операції склала 15 млн. доларів, або 80 млн. французьких франків. З урахуванням відсотків за кредитом США вона обійшлася більш ніж у 23 млн. доларів.

Форт Росс, 1841

Перш ніж продати Аляску, росіяни позбулися форту Росс (перш за іспанську Каліфорнію), свого часу необхідного для постачання Російської Америки провіантом. Щасливим володарем збиткової і марної на той час (з точки зору вітчизняних колонізаторів) території став мексиканський бізнесмен, швейцарець Саттер. Мексика була наступником Іспанії та з радістю пішла назустріч російській стороні. Угода в 42857 руб. сріблом була укладена у 1841 році.

Можливо, форпост не представляв цінності для росіян ще й тому, що самі ці землі дісталися їм від індіанців за безцінь – «три ковдри, три пари штанів, дві сокири, три мотики та кілька ниток намист».

Сучасний форт Росс є одним із національних парків штату Каліфорнія. Завдяки силам російської американської громади не втратив свої історію та культуру. Місцеві племена теж роблять свій внесок у збереження доброї пам'яті про тих росіян, які виявили добре ставлення до їхніх предків.

Аляска, 1867

Досі немає точної та зрозумілої відповіді на запитання, що саме змусило Олександра II піти на таку слизьку та в довгостроковій перспективі невигідну угоду, але давно зрозуміло, що зворотного шляху немає.

Аляска та Алеутські острови, відкриті в 1741 році, були слабо захищені, до того ж постачати їх через півсвіту ставало все важче. Розширення країни у бік Середню Азію з подальшою перспективою виходу південним морям бачилося стратегічно важливішим завданням, ніж дороге освоєння територій за північним полярним колом. Підганяла самодержця і ворожа позиція Великобританії, готової захопити Аляску силою.

30 березня 1867 року після довгих умовлянь тоді ще дружню американську сторону в особі Ендрю Джонсона все ж таки вдалося схилити до покупки. Мета договору полягала в тому, щоб поступитися Сполученим Штатам російськими колоніями, що знаходяться в Північній Америці.

Вважають, що сума, вторгована з продажу Російської Америки (7 млн 200 тис. доларів), пішла на будівництво залізниць у Центральній Росії. Однак ця версія співіснує з іншою, що нагадує теорію змови. Згідно з нею, корабель із золотом пішов на дно, так і не досягнувши вітчизняних берегів. Ускладнює розслідування ситуації й той факт, що гроші Російської імперії були переведені майже через півтора роки після угоди. У будь-якому випадку США, які так тягнули з розрахунком, отримали Аляску практично задарма, оскільки незабаром тут були виявлені розсипи золота.

Віргінські острови, 1915

І знову покупці – США. Данія, що мала XVII столітті колонії в Карибському морі, на Віргінських островах, активно торгувала ромом і рабами. Коли вийшла заборона на работоргівлю та ціни на цукор впали у 4 рази, ці території стали збитковими. Скориставшись ситуацією, Авраам Лінкольн у 1865 році запропонував данцям продати острови США. Поки данці роздумували, проводили референдум, який змінив його на посаді президента Улісс Грант відмовився від угоди.

1915 року, коли виникла загроза окупації Данської Вест-Індії німецькими військами, США в особі Вудро Вільсона знову запропонували Данії продати острови. За результатами та першого, і другого референдумів більшість данців та мешканців островів висловилися за укладання угоди.

Віргінські острови відійшли американцям за 25 млн. доларів, або 87 млн данських крон, що було еквівалентно піврічному бюджету Данії. У відповідь США визнали її права на всю територію острова Гренландія.